До Дня захисників і захисниць України. «У певний час кожен повинен стати на захист рідної країни», - впевнений колишній розвідник з позивним «Синоптик»

Нарис

На сході України вже сьомий рік тривають бойові дії. І немає родини, яку б не зачепила збройна агресія. Сьогодні познайомимо Вас із правоохоронцем, обличчя якого ми не покажемо з міркувань безпеки, тому що його дорожня карта до правоохоронних органів пройшла через військову розвідку. Його служба – таємниця, але його життєвий шлях вражає.

Розвідники не люблять говорити про себе, вони мовчазні та загадкові, не виключення й наш правоохоронець. Йому 46, він високий та міцний. Інженер у минулому, а нині – оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти особи Управління карного розшуку. Позивний правоохоронця «Синоптик», і його вибір – правильний. Він пишається тим, що служить та кожного дня робить свій внесок в розбудову нашої держави.

- Чому «синоптик»?

- З юності цікавлюся погодою і метеоситуацією, батько навіть барометр мені купив. Хотілося розгадати загадку руху повітряних мас, тиску, вологості повітря. У дитинстві «ловив вітер» - займався вітрильним спортом.

- Якою була Ваша реакція на початок бойових дій в країні? Як формувалася Ваша особиста позиція?

- Історія доволі проста. Я працював інженером у виробничому об’єднанні. У 2014 році російські війська увійшли в Крим та окупували частину території. Моя країна піддалася інтервенції і я зрозумів, що пасивне споглядання тільки ускладнить ситуацію, тому вирішив йти до військкомату. У грудні 2014 року потрапив у маріупольський гарнізон. Мені одразу запропонували служити у розвідці. Серед кандидатів вибір командування зупинився на мені…Ні в сім’ї, ні у підрозділі ніхто не знав, чим я займаюся. На той момент, я виконував завдання оперативного характеру. Тільки коли підрозділу потрібно було передислокуватися, наказом Командувача сухопутних сил мене було переведено для проходження служби в спецпідрозділ військової розвідки Управління розвідки оперативного командування «Південь».

- Де були ваші рідні під час активної фази бойових дій на Сході країни?

- Родина перебувала в Новоазовському району, і за день до його захоплення я встиг її вивезти. Наступного дня наш будинок зруйнували артилерією. Який може бути страх у людини? - У мене його вже не було. І зараз немає, але з’явилось стійке почуття обережності.

- Якими якостями повинен володіти розвідник?

- Якщо ти наділений якостями, які стануть у нагоді в справі відновлення територіальної цілісності й суверенітету країни, то ти зобов’язаний приділити кілька років свого життя державній службі. Завдання розвідників дуже різнопланові - хтось забезпечує вогневе прикриття, хтось здобуває інформацію, хтось займається логістикою, спостереженням, радіоелектронною розвідкою... Я керував групою пошуку, був головним сержантом розвідроти.

- Які у вас були завдання?

- Група пошуку висувається в імовірне місцезнаходження противника та виконує завдання, поставленні командуванням. Ми перетинали лінію фронту й перебували там від декількох днів до кількох тижнів.

- Розкажіть про виклики, які стоять перед старшим розвідувальної групи?

- Я пишаюся тим, що в групі, якою я керував, не було втрат - ані вбитих, ані поранених за умови виконання поставлених завдань у повному обсязі. Мені відомо, це відчуття болю, коли перед строєм стоїть цинкова труна, в якій - твій побратим. Щоб цього уникнути, потрібно кілька разів обдумувати будь-яке рішення.

- До яких населених пунктів у вас були відрядження?

- Виконував бойові завдання у Попасній, Золотому, в районі Щастя..

- Розкажіть про свій бойовий досвід

- Під Слов’яносербськом ми висунулися для виконання завдань. Там дислокувалися «казаки»... Моїм завданням було впродовж декількох тижнів перешкоджати бойовикам підвозити боєприпаси до своїх позицій. Щоб вони не обстрілювали Кримське, яке тоді утримували підрозділи збройних сил України. Бойовики «привітали» нас 23 лютого. Накрили порожній будинок на околиці села, думаючи, що ми там перебуваємо. Тоді ми з товаришем прийняли рішення і вийшли назустріч обстрілу, щоб зрозуміти, звідки йде вогонь та визначити візуально їх координати.

При виконанні наступного завдання, залишивши молодь на прикритті, вдвох спустилися до позицій противника та зібравши інформацію військового характеру, відправили її по радіо у штаб батальйону, та за декілька хвилин отримали інформацію з радіо перехвату, що противник готується «накрити» нас вогнем з мінометів. З двох можливих шляхів відходу було обрано третій, який дозволив нам без втрат добратися до бази дислокації. Це рішення врятувало нам життя і вберегло мене та моїх товаришів від мінометного обстрілу.

У бойовому завданні в районі Золотого, в результаті радіоперехоплення, нами була отримана інформація про використання противником спеціальної системи розмінування. За допомогою аналізу отриманої інформації, уривків фраз в ефірі, дійшли висновку, що це так званий «Змій Горинич» установка 77. Стало зрозуміло, що в районі Первомайська противник готує наступальну операцію, дані були нами передані в управління розвідки.

- Чому вирішили піти служити правоохоронцем?

- Я демобілізувався і через два тижні отримав пропозицію працювати в правоохоронних органах. Прийняв рішення йти на оперативну службу, бо вважав, що можу армійський досвід застосувати саме в цій роботі. Спочатку - у Центральному відділі поліції, потім - в управлінні спецпідрозділу КОРД. Займався збором та обробкою інформації - це надзвичайно важливо у відділі оперативного реагування. Познайомившись з роботою в поліції, я зрозумів, що в оперативному підрозділі я зможу реалізувати себе.

- Оперативник схожий на розвідника?

- Коли я переходив у карний розшук, казав: «Робота в розвідці та робота оперативника – одне і те саме. Тільки банди за чисельністю трохи менші. Збір інформації та силова складова. Напрямок один».

- Чому ви обрали відділ розкриття злочинів проти особи?

- Мій вибір – правильний. У моєму відділі дуже потужна команда, ми всі майже одного віку та розуміємо один одного. Злагоджено працюємо. Наше тверде переконання: «За кожним важким злочином повинно йти його розкриття і покарання зловмисників».

- Що Вам надає сил і натхнення у роботі?

- Моя донька. Їй одинадцять з половиною років. Вона розумна дівчинка. Діти, які пережили війну, набагато швидше дорослішають. Вона знає, що тато воював, та розуміє, що таке служба. Підтримує мене завжди, і це – моя сила та натхнення.

Під час військової служби «Синоптик» був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», відзнакою Командувача військ оперативного командування «Південь» «За оборону Маріуполя», відзнакою «За оборону рідної держави», відзнакою 131-го окремого розвідувального батальйону «Хрест Розвідника».

Відділ комунікації поліції
Донецької області