Поліцейський був старшим групи, яка виконувала в прифронтовому місті різні завдання: від знешкодження диверсійно-розвідувальних груп до допомоги людям, яким віддавали свої пайки та ліки. Працювали на лінії вогню, маскуючись від ворожих снайперів. Сьогодні начальник управління стратегічних розслідувань ГУНП в Донецькій області Олександр Гаріпп розповів про те, як карний розшук Донеччини перетворився на бойовий підрозділ.
Перше затримання
За плечима Олександра – 16 років роботи в карному розшуці. Сьогодні оперативник працює по лінії боротьби з організованою злочинністю.
Професію поліцейського обрав у дитинстві та назавжди. «Як і всі хлопчики, я мріяв про погони, про якусь небезпеку. Коли вступав, зовсім не уявляв, з чим мені доведеться мати справу», - зізнається Олександр Гаріпп.
Після Донецького юридичного інституту, в 2002 році, молодого офіцера відправили по програмі служити до УБОЗу, де він сходу зіткнувся з криміналітетом обличчям до обличчя. Потрапити з парти у такий підрозділ було іспитом, але щоб навчитися плавати – потрібно опинитися у воді. Перше затримання пам’ятає досі.
«Кримінальний авторитет з Молдови вимагав гроші у місцевих жителів. Моїм завданням було швидко його затримати так, щоб він нічого не зміг зробити з речовими доказами. Впоралися», - згадує Олександр.
Полювання на банди
Два роки полювання на банди не пройшли даремно: розшуковець навчився думати, як злочинці, та розкривати злочини, вчинені «в умовах неочевидності», а простіше кажучи –«висяки».
Приклад – резонансне затримання 2010 року. Тоді правоохоронець працював у Маріупольському міськуправлінні міліції. Він отримав інформацію про групу осіб, які викрадали майно з приватних будинків на території всього Маріуполя та передмість.
З’ясувалося, що група існувала з 1993 року, весь цей час вони тероризували мешканців міста, а їх злочинна діяльність налічувала більше 200 епізодів. Здебільшого зловмисники полювали на дорогоцінне каміння, золоті прикраси, колекційні монети та ікони. «На справу» йшли зі зброєю, в деяких випадках стріляли. Слідів не залишали, за всі 17 років жодного разу не були затримані.
«Викрити банду було важко, бо люди були обізнані про методи конспірації та специфіку роботи поліцейського», - зазначає Олександр Гарипп. Але розшуковець зумів підібратися до злочинців, а через кілька місяців оперативної роботи всі 4 члени групи були затримані. За вироком суду кожен з них отримав по 11 років позбавлення волі.
«Коли роботу зроблено, відчуваєш те, що неможливо передати словами. Це своєрідний кайф опера. Адже саме заради кінцевого результату ми працюємо, коли злочинці отримують по заслугах, справедливість відновлено», - каже правоохоронець.
Робота у карному розшуці завжди пов’язана з ризиком та вимагає мужності і самовідданості. Оперативний гарт став поліцейському у нагоді в 2014 році, коли почалася війна.У вирі подій він не розгубився і залишився тим, ким був весь час, – захисником людей та рідної держави.
Узяв автомат та пішов відбивати штурм терористів
Перші дні масових безладів у Маріуполі, штурм військової частини 3057 Нацгвардії, змінили життя Олександра Гаріппа, як і багатьох інших українців. Без офіційного наказу, поліцейські разом з військовими боролися з ворогом.
«Тоді начальник кримінальної міліції міста Горустович сказав «Я не віддаю наказ. Хто хоче, йде зі мною». І я тоді дійсно побачив, хто пішов, а хто залишився. Це було вперше і це було дуже показово. Відразу стало видно хто є хто», - зазначив офіцер.
З того моменту карний розшук змінився. Оперативники стали важливою ланкою у протидії тероризму, з’явилися нові завдання – необхідно було протидіяти проросійській агресії, виявляти диверсантів.
«Почалися нічні патрулювання,ми працювали цілодобово, навіть ночували у міськуправлінні. Постійно знаходилися серед людей, розчинялися у натовпі на мітингах та зібраннях. А ще.. з’явилося багато людей зі зброєю, й увійшло у звичку носити свою зброю із собою завжди. За 2014 рік доводилося не раз її використовувати»,- згадує Олександр.
Незважаючи на складну обстановку, розшуковці виїжджали на всі виклики в складі слідчо-оперативної групи – її було посилено автоматниками.
Другою ціллю бойовиків стала адмінбудівля міського управління міліції. Поліцейський згадує, як по телефону дізнався про обстріл. Тоді він, очолюючи карний розшук Приморського відділення, як був - у цивільному одязі, з бронежилетом другого класу та з автоматом через плече поїхав захищати будівлю від захоплення. Бо розумів - на цьому терористи не зупиняться, їх план – підкорити все місто.
Там вже знаходилися військові Нацгвардії. Добирався до будівлі перебіжками, ховаючись за деревами, бо зверху по захисникам стріляв снайпер. Оперативник евакуював на автомобілі колег, яким вдалося вибратися з палаючої будівлі, серед них було багато жінок.
«Що відбувалося, не можна було пояснити, ніхто не знав хто є хто. На вулиці з БМП якась цивільна особа просто стріляє та попадає у кут будівлі. Дим, пил. Він сам злякався, вибіг та почав втікати. Будинки були потрощені, всі були простріляні як решето, з міського управління йшов дим, з вікон стріляли. Були моменти, коли приходилося кричати «Я свій», - розповідає Олександр Гаріпп.
Він двічі повертався за своїми. А от Віктора Саєнко, який тоді очолював ДАІ міста, врятувати не вдалося. Він загинув майже на очах розшуковця, за кутом будинку.
«Нападниками були підготовлені люди, вони пройшли школу у РФ, до цього готувалися не один рік. Ними командував диверсант на прізвисько Мангуст. Вони вважали, що як і в інших містах дійдуть та залякуваннями захоплять будівлі, але ми дали відсіч. Вони самі були шоковані, їм пообіцяли, що такого не буде - «ви вверх постріляєте, вони здадуться», - зазначає оперативник.
Робота розшуковців не спинялася ані на мить. Банду Мангуста, яка штурмувала міське управління міліції, було викрито, ті, кого вдалося затримати, отримали значні терміни ув’язнення. Наразі відомо, що Мангуст загинув поблизу Донецького аеропорту у 2017 році. «Взяттям» цієї банди було доручено в тому числі й Олександру. І саме він працював над встановленням усіх, хто був причетний до його знищення.
«Рідним казав, що працюю в тилу»
З того часу карний розшук став справжнім підрозділом бійців. У період запеклих боїв ніс службу в «гарячих точках», неодноразово виїжджав у Мар’їнку, був старшим групи. Документували наслідки обстрілів, виявляли ворожі ДРГ, охороняли розбиті будинки від мародерства, евакуювали жителів та допомагали тим, хто залишився жити «на нулі». Все це – під вогнем противника.
«У березні 2016 року була загроза прориву, висунулися разом із спецпідрозділом «Сокіл». Неодноразово несли службу на лінії розмежування – там теж живуть люди, там теж працюємо – це Чермалик, Гранітне. Під обстріли потрапляли постійно. Було таке, що у розпал бою група, що працювала біля фронту, не встигала доїхати до приміщення, де базується поліція, доводилося самому виїжджати, вимкнувши фари, їхати за ними, шукати їх», - те, що не вбило Олександра Гаріппа, зробило його сильнішим.
Щодня стикалися з людським горем, бачили, як згоряють будинки, як люди втрачають все, що було. І лише підтримка родини – дружини та доньки допомогла вистояти.
«Зранку та ввечері обов’язково дзвінок. Звичайно, могло бути і не так, але казав, що все нормально. Доводилося і брехати, казати, що ти у місті Слов’янську, у Краматорську, в інших безпечних містах. Це було завжди, по-іншому не можна», - зізнається розшуковець.
Разом з карним розшуком чоловік пройшов бойове хрещення.
«Ми стали бойовим підрозділом. Коли майже кожен був під обстрілом, бачив як летить, падають міни, залишилися тільки ті, хто може виконувати свої завдання у будь-яких умовах. До війни опер карного розшуку був з навчальним пістолетом Макарова, тепер це боєць у повному спорядженні. Солдат, який готовий служити та захищати», - відзначив Олександр Гаріпп.
Заблудлі душі: повертаємо бойовиків в Україну
Зараз поліцейський займає посаду начальника одного з відділів управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області. В його обов’язки входить виявлення та затримання учасників незаконних збройних формувань.
В 2014 році бойовиків затримували щодня. І сьогодні оперативники виявляють тих, хто був причетний до окупації та гадав, що його минуле поховано під вагою років. А на тисячі терористів, які знаходяться на окупованій території або переховуються в РФ, вже зібрано повне досьє. Багато бойовиків зараз здаються самі.
«Деякі з них є просто заблудлими душами, які на якійсь момент підпали під вплив проросійської пропаганди і пішли туди, думаючи, що тут «повсюди правий сектор, який п’є дитячу кров». У багатьох відкрилися очі, коли вони потрапили на підконтрольну Україні територію. Нерідкі випадки, коли колишні учасники НЗФ дзвонять туди і після розмов з ними приїжджають ще люди - здаватися», - розповідає оперативник.
Разом з прикордонниками поліцейський проводить операції по «виводу» з окупації бажаючих здатися. З початку війни затримано більше тисячі терористів.
«Покинути все це – неможливо»
Олександр Гаріпп пройшов багато випробувань, і багато з них залишаються «за лаштунками», бо під грифом «цілком таємно». Результат невидимої, але смертельно небезпечної роботи - тисячі врятованих життів.
Заради цього доводиться жертвувати багатьма речами - відпочинком, часом, проведеним з родиною.
«Карний розшук – це не професія, це склад життя, бо людина живе на роботі, не вдома. Змінити професію? Ні, жодного разу такої думки не було. Бо все, що пережили за 2014-2015 роки і на теперішній час - покинути це неможливо», - впевнений поліцейський.
Нині досвідчений розшуковець навчає молодих оперативників.
«Старт служби починається тільки на «землі», не в кабінеті. Це має бути поклик серця. Адже сьогодні ти розумієш, що все, що ти робиш, - для того, щоб повернути Донбас, щоб був мир», - каже Олександр Гаріпп, поліцейський, батько, людина.