Анатолій Земцов з прифронтового Торецька вже 12 років обіймається долями більше десяти тисяч дітей
У звичайному житті він тато 12-річної Аліни та однорічного Єгора, але їм приділяє лише кілька годин на добу. Весь інший час інспектор ювенальної превенції Торецька Анатолій Земцов проводить з чужими дітьми, хоча й вважає, що таких не буває. В його серці вистачає місця для кожного з десяти тисяч неповнолітніх, що проживають на ввіреній йому ділянці.
Виходець з родини шахтаря, отримавши вищу цивільну освіту, Анатолій Земцов з Торецька зрозумів, що це зовсім не його покликання. Погони та китель – ось, що було йому до серця. Їх він вдягнув у 2006 році і відразу став працювати з дітьми. І так усі 12 років – одній категорії допомагає не стати на злочинний шлях, іншій – дає захист від власних батьків.
«Складно стало працювати з 2014 року, - зізнається правоохоронець, і додає – війна внесла свої корективи не тільки у звичайне життя мешканців Торецька та наближених населених пунктів, а й «відредагувала» на свій лад обов’язки поліції». На питання, чи не хотілось виїхати на більш спокійнішу ділянку, Анатолій відповідає категоричним «Ні!». Дружина підтримала його. На сьогодні в Торецьку, напевно, немає родини, де виховуються діти, які б не знали Анатолія.
Не зважаючи на те, що Торецьк постійно зазнає обстрілів з боку бандформувань, люди в ньому продовжують працювати, виховувати дітей, отримувати знання. Буває таке, що школярам приходиться виконувати домашнє завдання під свічкою, а після безсонної ночі йти до школи, де у будь-який момент їх може накрити вогнем. Саме тоді на поміч маленьким мешканцям приходить правоохоронець, який вчить дітей бути не тільки законослухняними, а і дає знання з дій під час обстрілів. Кожен день чоловік починає із з’ясування, чи ніхто з дітей не постраждав і не потребує допомоги.
28 травня близько 12.30 Земцов отримав повідомлення про те, що у дворі приватного будинку розірвався снаряд. Дзвонив дідусь, на очах у якого загинула його 15-річна онучка. «Поки ти прямуєш на місце злочину, на мить замирає життя. Дуже складно насправді передати, що коїться в цей момент всередині», - ділиться відчуттями поліцейський. Це ті ситуації, коли на очах чоловіка бринять сльози.
Щоб додати у життя дітей прифронтового містечка яскравих фарб та позитивних емоцій, поліцейські разом зі своїми молодшими помічниками проводять різноманітні заходи, починаючи від екскурсій до відділення поліції, закінчуючи зарядкою з поліцейським. Анатолій каже, що діти дзвонять йому постійно, і в день, і в ночі. Комусь потрібна порада, а хтось хоче поділитися успіхом, іншому потрібна підтримка. І для всіх він супертато, бо боліє за дітей, як за рідних. Анатолій каже, що у поліцейського, який працює з дітьми, чужих не буває, усі його. На щастя, він знайшов підтримку в родині. Аліна також допомагає батьку. Іноді доводиться підтримати однолітків, а іноді поділитися взуттям або іграшкою.
Маленький Єгор ще не розуміє, яка в його батька складна та відповідальна професія. Попри щільний графік тато активно працює над розвитком своїх чад, цікавиться всіма їх досягненнями та підтримує у поразках. Анатолій згадує про нещодавній випадок. Маленький Єгор, гуляючи з бабусею, побачив неподалік татову поліцейську машину, яка зупинилася по роботі в кількохстах метрів від нього. Дитина кинула усі іграшки та помчалася до батька. Анатолій каже, що весь секрет роботи з дітьми і виховання власних криється саме в них.
- Спілкуючись з кожною дитиною заряджаєшся енергією, як від батарейок, а коли помічаєш, що допоміг хоча б одній з них відчути себе потрібною, захищеною, розумієш, що ти на своєму місці і іншого не потрібно,- підбиває підсумок бесіди старший інспектор ювенальної превенції Торецького відділення поліції Анатолій Земцов.
