Ірина Терьохіна - яскравий приклад жінки в погонах, що поєднує в собі якості справжнього професіонала, люблячої дружини і турботливої матері
У неї твердий характер і є сила волі. До неї тягнуться люди, тому що вона завжди готова першою прийти на допомогу. Єдина жінка в Україні, яка у 2005 році отримала президентську винагороду «Медаль за працю та звитягу», а у 2007 році перемогла в обласному конкурсі «Людина року» в номінації «Молодий працівник правоохоронних органів України» - і все це про неї – про начальника слідства Селидівського відділення поліції Ірину Терьохіну.
Жіночна, відкрита, добра й лагідна, але в той же час цілеспрямована, сконцентрована, сувора та смілива – саме такими словами характеризують підлеглі та колеги співробітники Ірину. А ще додають, що працювати із нею в одній команді дуже цікаво, пізнавально та результативно.
Ще коли Ірина була школяркою, її батьки та друзі знали, що дівчина, настільною книгою якої з дитинства була «Юридична енциклопедія», обов’язково обере для себе професію, пов’язану із правом. Так і сталося.
Народилася і виросла Ірина Терьохіна в Покровську, колишньому Красноармійську. Вже на другому курсі Донецького Національно-технічного Університету Ірина остаточно вирішила, що по закінченню вишу буде працювати в поліції. Отримавши диплом за спеціальністю «Економіст-юрист», у 1998 році сповнена внутрішніх сил та енергії дівчина прийшла на роботу до Красноармійського райвідділу поліції й почала свою кар'єру в правоохоронних органах на посаді дізнавача, потім стала начальником дізнання, а згодом - слідчим. Але наполегливість Ірини, бажання докопатися до істини, вміння організувати людей навколо себе не залишились непоміченими керівництвом, тому дуже швидко її було переведено старшим слідчим, а трохи згодом - заступником начальника слідства. Восени 2017 року Ірину призначено на посаду начальника слідства Селидівського відділення поліції.
За час своєї служби Ірина Терьохіна розслідувала та розкрила багато справ. Правоохоронець зізнається, що деякі з них були легкими і майже не запам’яталися, але були й такі, які вона згадує з особливим відчуттям. Так, у 2004 році Ірина разом із іншими колегами розслідувала справу, в якій було 86 епізодів. Розпочиналось все кількома зверненнями ошуканих вкладників відомого банку, але в подальшому виявилось, що потерпілих значно більше і всі вони через махінації охоронця, який замаскувався під співробітника банківської установи і видурював у людей гроші, втратили чималі суми. За розкриття цієї резонансної справи Ірину було відзначено президентською нагородою.
«Я вважаю, що кожна людина має бути професіоналом своєї справи. А для цього вона має постійно розвиватись і вдосконалюватись. Адже, якщо людина зупиняється і не прагне досягти в своїй роботі кращих результатів, не хоче навчатися новому, вона починає деградувати. Щоб стати справжнім професіоналом, потрібно любити свою роботу, цінувати те, що робиш, набиратися досвіду з різних джерел, прагнути до самовдосконалення. Саме тому в минулому році я вирішила отримати ще одну освіту і вступила до Харківського національно університету внутрішніх справ, де зараз отримую другу освіту»,- розповідає Ірина.
Кожну вільну хвилину, яка з'являється в напруженому графіку жінки – начальника слідства, вона поспішає провести із своєю родиною. 8-річний син бачить, що робота у мами відповідальна та відбирає багато часу, але незважаючи на це, він вже точно вирішив, що в майбутньому піде по її стопах. Сама ж Ірина зізнається, що відмовляє сина від цієї «ідеї» і бачить його архітектором та в той же час каже, що вдячна своїм батькам за те, що не відмовляли її в бажанні піти працювати в поліцію.
Чоловік та син для Ірини – надійний тил. Саме із ними вона почуває себе «слабкою» жінкою, оточеною турботою та увагою і саме це додає їй сил постійно залишатися в русі і впевнено дивитися в майбутнє.
