Моя робота - допомагати оперативникам і слідчим завжди бути на крок попереду злочинців, - Олена Чуйко

Про професію поліцейського, здається, всі все знають, але у правоохоронців, звичайно, є свої секрети, які надійно зберігає начальниця режимно-секретного сектору майор поліції Олена Чуйко зі Слов'янська.

Олена зовсім не мріяла про погони, але ось вже 17 років на роботу ходить в формі. У 1999 році Олена закінчила фізико-математичний факультет Слов'янського педагогічного університету. Під час практики зрозуміла, що їй вдається знаходити контакт з дітьми, які не прислухаються до інших. З цієї причини вона і вирішила піти в правоохоронні органи.

Три роки Олена Чуйко працювала оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей.

У 2005 році почалося формування нового підрозділу - режимно-секретного. Олені запропонували його очолити, а точніше створити «з нуля» і налагодити його роботу. І ось вже 14 років вона веде цю лінію служби.

Як каже сама Олена, її робота - «це айсберг, те, що видно - це паперова робота, а «під водою» - секретна робота».

«Хочеться побути слабкою. А це я можу собі дозволити тільки дорогою з роботи додому. Адже на роботі у мене 90 чоловік, які мають доступ до державної таємниці, і за яких я відповідаю. А вдома син, якого потрібно виховувати, якому потрібно показувати приклад. Як то кажуть - не виховуйте дітей, виховуйте себе, вони все одно будуть схожими на вас. Тому доводиться вдома бути сильною, щоб виховати справжнього чоловіка», - говорить вона.

За словами поліцейської, поєднувати сім'ю і роботу непросто, але щодня Олена доводить – вона здатна на більше.

«Робота в правоохоронних органах зробила мене сильнішою. Я не була такою сильною до тих пір, поки не прийшла в цю структуру. Це хороша школа життя. Навіть деяким чоловікам варто повчитися стійкості у нас - жінок-поліцейських», - зазначає майор поліції.

Головне для Олени - це допомагати оперативникам і слідчим завжди бути на крок попереду злочинців. В таку роботу неможливо не закохатися.

«Хто може стати поліцейським? Той, хто повністю віддається улюбленій справі, а не ходить сюди «за зарплатнею», - каже Олена. – Цією роботою потрібно жити, і якщо людина готова на це, то тоді їй до нас».