У 2014 році поліцейський боронив своє рідне місто Горлівку від окупантів, а в 2022 році – Маріуполь, який став для Дмитра другою домівкою. Ані тоді, ані зараз він не зрадив присязі українського поліцейського і до останнього залишився служити й захищати громадян. Зараз він допомагає мешканцям Дружківки, яка знаходиться у вогні від обстрілів росіян.

До лав тоді ще міліції Дмитро Кірдяпкін приєднався за настановою батька. Саме він наполіг на тому, щоб син вступив до Луганського державного університету внутрішніх справ.

«Тоді я не розумів, чому батько так вирішив, але не сперечався з ним. Навчання мені дуже подобалося. Я навіть закінчив університет з червоним дипломом. І зараз дякую батьку, адже саме у правоохоронних органах я знайшов себе», -  каже поліцейський.

Після навчання Дмитро прийшов на службу до свого рідного міста і до 2014 року працював у секторі карного розшуку міліції Горлівки. За 6 років служби правоохоронець пройшов шлях від оперуповноваженого до заступника начальника карного розшуку.

«12 квітня 2014 року окупанти вперше спробували захопити адміністративну будівлю міського відділу Горлівки. Тоді цей наступ нам вдалося відбити. Однак через декілька днів бойовики з новою силою взялися за місто і все ж таки окупували його», - згадує Дмитро Кірдяпкін.

Тоді оперативник відрядився до управління карного розшуку Донеччини та почав працювати  над виявленням колаборантів:

«Під прикриттям ми виїжджали вже до тимчасово окупованої Горлівки та інших міст Донеччини і фіксували техніку окупантів та осіб, які з ними співпрацювали».

А далі почалося захоплення Донецька, й у липні 2014 року правоохоронець виїжджає до Маріуполя і несе службу у щойно звільненому місті. Після реформи 2015 року Дмитро стає старшим оперуповноваженим кримінальної поліції, а потім – начальником відділу. 

Правоохоронець розкрив десятки гучних справ. Наприклад, у липні 2020 року оперативник разом із колегами викрив міжрегіональну злочинну організацію торгівців вибухівкою. За цю справу  Дмитро Кірдяпкін отримав відзнаку МВС України «Вогнепальна зброя».  

У  січні 2022 року Дмитра Кірдяпкіна призначили т.в.о. начальника відділу поліції №3 Маріупольського районного управління поліції. А потім – лютий.

«24 лютого я за допомогою товаришів вивіз сім’ю у безпечне місце, а сам залишився в Маріуполі. Не міг покинути місто та його мешканців».

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Дмитро залишався в Маріуполі та виконував свої обов’язки до останньої можливості. Правоохоронець разом із колегами витягував людей з-під завалів, протидіяв мародерству, затримував наводчиків і колаборантів, розкривав злочини, розвозив їжу та воду людям, які перебували в укриттях. Також поліцейські  рятували поранених мешканців, надавали їм першу медичну допомогу та доставляли до лікарні.

«Я назавжди запам’ятаю 9 березня. Я їхав на службовому автомобілі та почув у рацію, що щойно неподалік від мене був здійснений ворожий обстріл спального району  Маріуполя. Прибувши за вказаною адресою, побачив трьох людей, які загинули внаслідок обстрілу, та ще одного чоловіка, який був притомний, але у нього було тяжке поранення. Надав першу медичну допомогу  затягнув його до машини та привіз до лікарні на 17-му мікрорайоні. У цей час почався мінометний обстріл території лікарні. Тоді витягнув пораненого з автомобіля, дотягнув його до укриття та передав військовослужбовцям. І побачив, що над містом знову кружляє ворожий літак та почув 2 потужних вибухи», - розповідає Дмитро Кірдяпкін.

Як з’ясувалося, у цей час окупанти скинули авіабомбу на територію 3-ї міської лікарні Маріуполя, а саме біля пологового будинку у центрі міста. Поліцейський одним із перших прибув на місце події. Разом зі напарниками він рятував породіль, діставав з-під завалів поранених пацієнтів, лікарів, медсестер, інших цивільних мешканців. Також Дмитро знімав усе на мобільний телефон – саме це відео згодом побачив ледь не весь світ.

Нині правоохоронець очолює поліцію Дружківки: цей підрозділ розташований всього за кілька кілометрів від лінії фронту. Дружківка постійно зазнає ударів з боку окупантів. Правоохоронець разом із колегами документує наслідки обстрілів, рятує поранених, евакуює мирних мешканців і як завжди – залишається поруч із громадянами. 

Коли у поліцейського запитують, чому він не залишився на окупованій території, він завжди відповідає так:

«Я народився в Україні. Тому по-чесному і по-справедливому я маю захищати Україну».

Тож Дмитро разом зі своїми колегами та військовослужбовцями щодня допомагає людям і наближає нашу ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ!