Поліцейські Донеччини радять: не нудьгуйте на карантині, візьміть в руки книгу
Начальник ситуаційного відділу, слідчий та співробітник пресслужби – не тільки гідні представники своєї професії, а й неординарні особистості. Секрет їхнього успіху – в постійному прагненні саморозвитку та любові до літератури.
Начальник ситуаційного відділу поліції Донеччини підполковник поліції Артем Сахно вважає читання одним з улюблених занять, яке впродовж усієї його професійної кар’єри допомагає орієнтуватися в стосунках з людьми та приймати безпомилкові рішення.
Улюблений літературний твір правоохоронця – «Злочин та покарання» Федора Достоєвського. І це не дивно, адже роман на тлі сьогодення є особливо актуальним завдяки його соціальній гостроті.
«Не зважаючи на те, що твір насичений доволі влучними та одночасно глибокодумними висловами, мені особливо запам’ятались слова Родіона Раскольникова, які він промовив під час болісних роздумів про смисл життя: «Мелочи, мелочи главное!.. Вот эти-то мелочи и губят всегда и все…» - ділиться з нами поліцейський. – Я часто керуюся цим висловом, особливо на роботі, оскільки вважаю, що навіть найнезначніші дрібниці створюють загальну ситуацію та безпосередньо впливають на досягнення визначеної мети».
Заступник начальника слідчого відділу поліції Маріуполя капітан поліції Вадим Зелінський до процесу читання підходить мотивовано, системно та із захопленням. Завдяки літературі він підвищує рівень ерудиції, збагачує словниковий запас, а також відшліфовує навички комунікації, від якої, на думку правоохоронця, залежить 90 % успіху його роботи.
Вадим читає майже щодня, причому цікавиться творами на історичну, релігійну, психологічну та правову тематику.
«Оскільки історія та підходи до її трактування постійно змінюються, ставлю собі за мету переосмислити достовірність подій. Щоб глибше зрозуміти історичні процеси, намагаюся читати нормативно-правові документи минулих часів, які на сьогодні вже не є секретними. Попри свою «сухість» вони не тільки регулюють суспільні відносини, а й є прямим свідченням певних трагічних або героїчних подій на теренах історії нашого народу, – розповідає поліцейський. – Корисним джерелом знань для мене стала серія видань під грифом «Більше не таємно». Це опубліковані матеріали допитів, вироки суду з розсекречених архівів. Нині опрацьовую період голодомору».
Невід’ємним способом осмислення буття для правоохоронця є вивчення релігії. Причому цікавиться не тільки християнством, а й намагається зрозуміти природу мусульманства та іудаїзму.
У роботі слідчий послуговується знаннями з психології. Розуміння мотивів поведінки людей допомагає йому не тільки розкривати злочини, а й попереджати їх скоєння. Великого значення Вадим надає художнім творам з доробку українських та зарубіжних письменників. Наразі захоплено читає серію романів Еміля Золя «Кар’єра Ругонів».
Головний спеціаліст відділу комунікації поліції Донеччини Алла Єрошенко говорить: «Є такий вислів, що література не привносить щось у тебе, а навпаки, ніби гачок, допомагає витягнути назовні те, що в тобі є. Цікаво спостерігати, як це працює у моїх колег. Наприклад, вражає, коли оперативник з майже двадцятирічним стажем розмірковує про спадкоємність у творчості Булгакова й Гоголя, а його начальник цитує Гумільова… Інколи суспільство сприймає поліцейських як «машини» для відновлення правопорядку, але робота – не єдине, чим живе людина, і працівники поліції – не виняток. Більше того, колеги відкривають для мене багато нового. Саме за порадою друга-правоохоронця я познайомилася зі зворушливою історією про людяність, любов та війну в повісті Пола Гелліко «Сніжна гуска» (The Snow Goose)».
Алла радить не залишати поза увагою й дитячі захоплення щодо літератури. Так, разом з донькою вона високо оцінила «Скелліг» Девіда Алмонда. У книзі чесно і без пафосу написано про дружбу, відносини з батьками, а ще – чи то про птаха, чи то про янгола, що полюбляє темне пиво.
На жаль, велика добірка улюблених книжок дівчини залишилася в Донецьку. Натомість вона створила для себе нову – електронну, в якій є місце і книгам, які вразили колись («Перетворення» Ф. Кафки, «Ім’я рози» У. Еко, «Марсіанські хроніки» Р. Бредбері, «Цвіт яблуні» М. Коцюбинського), і дивовижним творам Макса Фрая, і детективам про поліцейського Харрі Холе від норвезького рокера Ю Несбьо, і роботам нідерландського філософа й культуролога Йохана Хейзінги.
У період карантину разом з певними обмеженнями з’являється час, який можна присвятити власному саморозвитку. Працівники поліції Донецької області радять використати його для читання і надихають громадян власними прикладом.