Позивний Каспер: пам’яті Костянтина Теліпайла – захисника Маріуполя та бійця спецпідрозділу КОРД

Він був розвідником, який до останнього подиху служив своєму народові. Професіоналізм поліцейського вимірюється сміливістю, обережністю, витримкою та стратегічним мисленням. Він організував оборону главку в час повної окупації міста та загинув героєм, захищаючи батьківщину.

Звичайний хлопець з Донеччини, народився у Мангуші в родині академіків. Батьки працювали агрономами, а він завжди мріяв бути військовим.

Проте до омріяної з дитинства служби пройшло кілька років та низка випробувань, які загартували характер чоловіка. Деякий час він працював за спеціальністю інженера-металурга, а коли у 2014 році війна прийшла в рідне місто – пішов служити розвідником до Збройних сил України.

Передували цьому рішенню події 9 травня, коли бойовики намагались захопити міське управління міліції в Маріуполі. Костянтин Теліпайло разом з друзями доправляв поранених до швидкої, яка на той момент не могла проїхати до палаючої будівлі через постійні обстріли. В той день він зрозумів, що потрібен своїй країні. Було прийнято тверде рішення – відкинути загарбника з рідної землі.

Спочатку Каспер був розвідником, командиром третього взводу другої розвідувальної роти та прикривав групи на позиціях, які виходили на «роботу».

Разом зі своїми побратимами брав участь у боях в населених пунктах: Водяне, Пікузи, Докучаєвськ, Павлопіль, Нова Ласпа, Старокримське, Щастя.

Незважаючи на всі випробування та нелегку службу на передовій, Каспер зовсім не вважав себе героєм, хоча й мав президентську відзнаку «За військову службу Україні», а ще «Хрест розвідника».

Після військової служби боєць залишився у правоохоронних органах – працював патрульним і вступив до спецпідрозділу ТОР. Пізніше служив у Корпусі оперативно-раптової дії поліції Донеччини, де обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень.

«Колектив - це моя родина. З ними я проводжу набагато більше часу, ніж із сім’єю. Я впевнений у своїх хлопцях на сто відсотків», – казав в одному з інтерв’ю Костянтин Теліпайло.

Його згадують як чесного, розсудливого, надійного. Він був душею компанії та прикладом для всіх.

«Він був дуже розумний, начитаний і об’єктивний. Прямолінійний, лідер по життю. Усі знали, що він перший, хоча він ніколи не намагався це довести, не був зверхнім до інших. Костя все робив відмінно.  Якщо він брався за справу, то робив її на всі 100 відсотків», - розповідає його колишній напарник з позивним Лакі.

Повномасштабне вторгнення росії на територію України Каспер зустрів на Житомирщині, де проходив тримісячні курси спецпідготовки. Одразу повернувся до свого підрозділу в Маріуполь. «Він добирався автостопом, на автобусах, йшов вночі пішки», – згадує Лакі.

Костянтин знав, що боротиметься за незалежність рідної країни до кінця та не залишить місто. Боєць організував оборону Головного управління поліції Донеччини в повній окупації міста, консультував зовнішні наряди та щодня разом з побратимами йшов на завдання – протистояти російським окупантам.

«У перші дні Костя й наша група тоді разом з «Азовом» взяли 12 полонених в Маріуполі, на Лівому березі. Спецоперація була відпрацьована  чітко, без жодних втрат. У будівлі стався контакт (бойова сутичка), але наші хлопці вчасно зреагували», – каже побратим. Тоді вороги кинули гранату й почалася перестрілка, проте всі окупанти були затримані.

Коли російське кільце навкруги міста стиснулося, Костянтин Теліпайло разом з Лакі приєдналися до «Азову». Разом з азовцями досвідчений розвідник розробляв наступальні дії та брав участь у бойових операціях.

«Коли Каспер приходив на позиції, люди підносилися духом. Так, він боявся, але цього страху у нього в очах не було ніколи. Свій страх він спрямовував проти рашистів. Люди бачили: ми готові, ми зібрані, ми б’ємося та будемо битися. Костя  врятував життя азовцю, евакуював його з «гарячої точки». Своєю службою він заслужив бойовий шеврон «Азова». Це одне з найбільш почесних звань в полку», – каже Лакі.

Останні дні оборони «Азовсталі» були важкими. «У нас з Каспером була не така підтримка, як всі представляють, ми не казали один одному чогось на кшталт: «Тримайся. Зберися та зроби». У нас було так: «Будеш снікерс? Сигарету?».  Ділилися дрібними речами, ось така дружня підтримка. Хлопці зробили камін з багаття, де грілися та розповідали історії про життя після перемоги. «Коли ми вийдемо (не якщо, а коли),  то в першу чергу я хочу обійняти близьких». Так казав Каспер», – ділиться спогадами Лакі.

28 березня під час виконання службових обов’язків Костянтин Теліпайло потрапив під ворожий обстріл. Він загинув на місці у віці 37 років. Загинув незламним героєм, намагаючись врятувати цивільних та вибити росіян з української землі.

«У цей момент я був поруч з ним. Тоді в нашій групі він єдиний загинув. Нас обстріляли з мінометів, снаряд впав поряд із Костею, – з болем каже побратим. – Каспер був дуже досвідчений і вчив мене. Його поради врятували життя мені та багатьом нашим. Його дуже не вистачає».

У загиблого поліцейського залишилася дружина, діти.

«Поки незламний духом, тіло ніхто не зломить», - так казав і жив боєць спецпідрозділу КОРД, захисник України Костянтин Теліпайло.

Схиляємо голову. Пам’ятаємо.

Відділ комунікації поліції

Донецькій області