«Цінувати треба не речі, а людей», – керівник парамедиків поліції Донеччини Олександр Чівенков
Він починав службу з патрулювання вулиць, пройшов гарт стрілецького батальйону пліч-о-пліч із легендарним «Азовом», отримав поранення під час ворожого обстрілу «Іскандером», а сьогодні очолює тренінговий центр ГУНП в Донецькій області. Історія капітана поліції Олександра Чівенкова — це історія про загострене почуття справедливості, порятунок життів під вогнем та щоденний внесок у Перемогу.
Олександр Чівенков народився 15 серпня 1990 року в місті Красний Лиман (нині — Лиман). Згодом родина мешкала у Селидовому, а пізніше переїхала до Покровська.
Першу освіту юнак здобув у Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «технічне обслуговування та ремонт двигунів». Проте потяг до справедливості та бажання змінювати суспільство на краще привели його на інший шлях.
«Я завжди хотів бути корисним для людей і терпіти не можу несправедливість. Саме тому мій вибір припав на правоохоронні органи», – розповідає Олександр.
Після служби у Збройних Силах України (2009–2010 рр.) у 2011 році він прийшов на службу в міліцію, на посаду інспектора патрульної служби. В оновленій Національній поліції працював логістом, помічником чергового, а з 2018 року пов'язав свою діяльність із тренінговим центром.
Одночасно з практичною службою Олександр Чівенков вдосконалював знання. У 2019 році він закінчив Дніпровський державний університет внутрішніх справ, а згодом здобув ступінь магістра у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».
Повномасштабне вторгнення рф вимагало миттєвих і нестандартних рішень. На початку березня 2022 року керівництво поліції Донеччини прийняло рішення створити перші групи парамедиків з числа співробітників тренінгового центру як найбільш підготовлених і стресостійких бійців. Відтоді завданням поліцейського став порятунок поранених.
У 2024 році парамедик у перших лавах добровільно приєднався до стрілецького батальйону поліції. Рятував життя побратимів на передовій. Цей етап служби залишив один із найглибших слідів у його серці:
«Ми служили разом із бригадою «Азов». Багато чого в них навчилися, перейняли колосальний бойовий досвід. Я щиро пишаюся, що стояв пліч-о-пліч із цими хлопцями, боронячи країну».
Кожен виїзд на Донеччині — це ризик для життя. Коли у Покровську поліцейські прибули на порятунок після чергової атаки, ворог завдав повторного ракетного удару по будинку. Вибух стався за 20 метрів від Олександра. Він отримав поранення, але самотужки вибрався з-під завалів. «Вразило мене за всю службу лише один раз — «Іскандером». А взагалі, кожен день тут – це новий виклик і нова історія, яка назавжди врізається в пам'ять», – зазначає Олександр.
Для Олександра Чівенкова поліцейський жетон — це символ гордості, відповідальності та вірності присязі.
Коли його запитують про матеріальні обереги чи символи, правоохоронець відповідає як людина, що бачить війну зблизька:
«Я не вкладаю магічних здібностей у речі. Вірю лише в своїх колег і власні навички. Наразі для мене немає «найціннішої речі», бо сьогодні вона є, а завтра її може не стати через приліт. Цінувати треба не речі, а людей».
Головна мотивація начальника тренінгового центру — це його колеги, з якими він ділить небезпеку, та його родина. Вдома на Олександра завжди чекають дружина і донька.
З 2025 року Олександр Чівенков очолює підрозділ парамедиків – тренінговий центр ГУНП в Донецькій області. Сьогодні він і його команда не лише виїжджають на порятунок, а й навчають інших поліцейських і цивільних.
«Що для мене служба? Це моє життя. Це те, чим я займаюся щодня — допомагаю боронити Україну, захищаю і рятую людей. Моя мета зараз — приносити максимальну користь суспільству і робити свій щоденний внесок у нашу спільну Перемогу».
Відділ комунікації поліції
Донецької області
