Загинув, рятуючи маріупольців в оточеному ворогом місті, – пам’яті патрульного поліцейського Романа Мєткого

Під постійними обстрілами правоохоронець у складі групи реагування патрульної поліції допомагав людям вибиратися з-під завалів. Розвозив продукти та воду мешканцям, які перебували в укритті. Лейтенант поліції прагнув жити й хотів, щоб і жителі міста жили в мирі та спокої. Але окупанти вирішили інакше. 15 березня 2022 року автомобіль,  за кермом якого перебував Роман, потрапив під ворожий обстріл. Кулі влучили прямо в груди. 

Інспектор сектору реагування патрульної поліції Роман Мєткий прийшов на службу у 2004 році. Спочатку працював у Маріуполі, потім у Волновасі та Покровську, а з 2021 року знов  ніс службу в Маріуполі.

«Я знав його з 2006 року. Гарна людина, справжній товариш. Ми завжди були разом. Спочатку він був моїм напарником у Волновасі, згодом у Покровську. А коли я став начальником відділу СРПП в  Маріуполі, то покликав його з собою», - згадує колега і друг правоохоронця Микола Плужник.

Роман був дуже відповідальною людиною. Коли начальник відділу йшов у відпустку, напарник завжди виконував його обов’язки.

«Відділ міг довірити тільки йому. На нього завжди можна було покластися, він ніколи не підведе», - говорить Микола Плужник.

Колеги поважали Романа, адже він був професіоналом, а ще – доброю та чуйною людиною. Любив пожартувати, але й спуску не давав. Робота завжди виконувалася в строк, якщо ж були складнощі – він завжди міг дати цінну пораду співробітникам.

«Я працював з ним 4 роки. Ми разом служили і у Волновасі, і у Покровську, а згодом і в Маріуполі. Для мене Роман був не тільки колегою та напарником, а ще й другом. Взагалі ми всі були, як сім’я, бо колектив  - це завжди твоя робоча родина. Ромі можна було зателефонувати о другій ночі, і він обов’язково візьме слухавку, приїде, допоможе», – розповідає Володимир Устименко, на той час –  інспектор з реагування патрульної поліції Маріупольського районного управління поліції.

Роман Мєткий завжди допомагав людям – це було його правилом.

«Якось, коли ми ще працювали у Покровську, їхали на виклик. Дорогою побачили, що людині стало зле.  Зупинились, зрозуміли, що  у чоловіка почався епілептичний напад. Роман, не роздумуючи, надав хворому  першу домедичну допомогу, та ми викликали карету швидкої. Таким чином нам вдалося врятувати життя», – пригадує Володимир Устименко.

За чотири місяці до нападу рф Роман отримав омріяне звання – лейтенант поліції (до цього він був сержантом).  Ставши офіцером, правоохоронець відчував особливу відповідальність перед країною та її мешканцями. Коли почалася повномасштабна війна, Роман вивіз свою сім’ю (матір, дружину, двох донечок 4 і 12 років та 6-річного сина) у безпечне місце, а сам залишився у Маріуполі.

«Ми до останнього рятували людей з-під завалів, розвозили гуманітарну допомогу. Вивозили  дітей з інтернату, що в Лівобережному районі міста, саджали на автобус і супроводжували до Запорізької області»,  - розповідає Микола Плужник.

Крім того, поліцейські евакуювали цивільних, які проживали на Лівому березі.  Люди були в паніці і не розуміли, що їм робити. Правоохоронці заспокоювали громадян, допомагали їм збирати речі та вивозили  до драмтеатру, у бомбосховище.

«До останньої можливості ми перебували в Маріуполі. Весь цей час ми здійснювали евакуацію, розвозили людям харчі й воду. Також супроводжували продукти до місцевої пекарні, щоб там могли випекти хліб для населення, а потім везли його по укриттях. Ситуація в місті була вкрай важка. Маріуполь вже був в окупації, людям було дуже тяжко, так само було й нам. Ми постійно працювали і вдома майже не перебували, бо були потрібні людям. Ми підтримували один одного і сподівалися на краще, але доля вирішила інакше», - говорить напарник поліцейського Володимир Устименко.

Роман Мєткий загинув, виконуючи свої службові обов’язки, 15 березня 2022 року. Близько опівдня ворог накрив вогнем автомобіль поліцейського, який повертався з чергування. Кулі прошили тіло правоохоронця, не залишивши шансів на життя.

«Він хотів жити! Хотів повернутися до сім’ї і допомагати людям. Досі не вірю, що його немає», - каже друг Роми Микола Плужник.

17 березня друзі та колеги правоохоронця покинули оточений Маріуполь. Роман не дожив до цього моменту два дні.

«Він мене багато чого навчив і зараз дуже не вистачає його порад. На жаль, кращі йдуть першими», - журиться колишній колега поліцейського Володимир Устименко.

Роман загинув героєм у 41 рік. Без батька залишилися троє дітей. Бойові товариші, з якими ніс службу, втратили вірного друга. 

Спочивай з миром. Світла пам'ять!

Відділ комунікації поліції 

Донецької області