Перебуваючи на посаді інспектора з комунікації, з початку повномасштабної війни рф майор поліції виїжджав на місця обстрілів, готував матеріали про роботу поліцейських Бахмутського райвідділу. Він висвітлював воєнні злочини росіян на рідній Донеччині, роботу колег, які рятували людей і сам здійснював евакуацію населення та витягував громадян з-під завалів. Згодом Павло став одним із членів поліцейського екіпажу «Білий янгол». 

З першого дня повномасштабного вторгнення інспектор з комунікації Бахмутського районного відділу поліції Павло Дяченко здійснював відео- та фотозйомки діяльності бахмутських поліцейських, які під шквальними обстрілами надавали допомогу громадянам, зокрема Павло здійснював виїзди з екіпажами «Білих янголів». Згодом він приєднався до однієї з евакуаційних поліцейських груп.

«Спочатку працював як прес-офіцер, висвітлював всі ці події. Потім так співпало, що я майже постійно контактував з поліцейськими-парамедиками і вже на кожному виклику, на кожному виїзді був із ними. І ось так ми і сформувалися як команда екіпажу «Білий янгол». Нас четверо: Руслан Чередниченко, Антон Пронь, Віталій Букарєв і я. Працюємо в команді».

Поліцейські здійснювали евакуацію з палаючого Бахмута та Бахмутського району, а також підтримували тих, хто залишився в населених пунктах на «лінії вогню»:

«Бахмутський напрямок росіяни обстрілюють всім чим можна: реактивними системами залпового вогню, артилерією, мінометами, постійні ракетні удари. Від обстрілів гинуть цивільні люди. Тому ми повинні діяти швидко і злагоджено».

Павло говорить, що більшість людей вже виїхала, лишилися люди літнього віку, але і їх щодо евакуації наразі вмовляти не доводиться: вони самі звертаються за допомогою.

Нещодавно поліцейські вивозили шістьох людей, коли на їхніх очах від ракетного удару «склалася» сусідня багатоповерхівка. Саме це стало вирішальним, або люди нарешті прийняли рішення щодо евакуації:

«Боляче дивитися на виснажених людей, які, опиняючись у безпечних місцях, радіють таким звичним благам: світлу в помешканні, їжі, воді. Вони цього не мали уподовж 8-9 місяців».

Для поліцейських кожна евакуація - це ризик для життя. Поліцейський пригадує, як їхньому екіпажу доводилося вичікувати, аби обстріли хоча б трішки вщухли. Того разу вони евакуювали жінку із сином з міста Часів Яр.

Попри постійну небезпеку Павло з колегами працюють в режимі 24/7, під постійними обстрілами рятують людей. Так, поліцейські вивезли із зони активних бойових дій 120 людей, з яких - 40 дітей. Врятували з-під завалів 25 громадян та надали першу медичну допомогу 150 мешканцям.

«Страх, звісно, є, ми всі люди, і хочемо жити. Але є ще розуміння – ти потрібний, тобі потрібно врятувати, потрібно допомогти. Ти спочатку це робиш, а потім вже усвідомлюєш, де були, що робили. Ми потім уже, коли аналізуємо з командою, що і як проходило, то усвідомлюємо: ого, а можна ж було і не повернутися».

Павло Дяченко впевнений, що лише всі разом ми переможемо:

«Бахмут нескорений завдяки людям, які його обороняють, завдяки їхній силі духу та моральним якостям».

За успішне виконання службових завдань міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко вручив Павлові Дяченку відзнаку МВС "вогнепальна зброя".

Управління комунікації

Національної поліції України